До 25-річниці виводу радянських військ з Афганістану Ти – вічний біль, Афганістан, Ти – наш неспокій. І не злічить глибоких ран В борні жорстокій І не злічить сліз матерів, дружин, дітей – Не всі вернулися сини із тих ночей… |
15 лютого в Україні традиційно відзначається як День виведення радянських військ з Афганістану. Сама ж війна почалася 27 грудня 1979 року, коли радянський спецназ штурмував у Кабулі палац президента країни Хафізулли Аміна, в результаті чого він був убитий. Слідом за цим у Афганістані спалахнула громадянська війна, а СРСР прийняв рішення допомогти новому главі країни Бабрака Кармаля, і направив туди своїх солдатів. У результаті Радянський Союз на майже 10 років загруз в афганському котлі. Виведення військ з Афганістану розпочався в 1988 році, а останній ешелон перетнув Амудар'ю і увійшов в узбецьке місто Термез 15 лютого 1989 р. Указом Президента України № 329/2013 – 2014 рік оголошено в Україні Роком учасників бойових дій на території інших держав з метою вшанування громадян, які виконували військовий обов’язок на території інших держав, сприяння поліпшенню соціального захисту таких громадян. До 25-ої річниці виводу радянських військ з Афганістану у Вікторівському навчально-виховному об'єднанні «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок» було проведено зустріч з воїнами-афганцями рідного краю «Афганістан болить в моїй душі». До нас у школу завітали воїни-афганці, які проживають у Вікторівці: Яковенко Василь Іванович та Басюк Анатолій Миколайович. Вони поділилися своїми спогадами з учнями та вчителями. Діти приготували інформацію про війну в Афгані, читали вірші, звучали пісні присвячені цій події. Присутні вшанували хвилиною мовчання тих, хто віддав своє життя, виконуючи свою військову повинність, свій безвихідний обов’язок, увійшовши в безсмертя. Учні згадали й інших жителів Вікторівки, які пройшли через афганську війну, але не змогли прийти на зустріч: Дибовського Василя Івановича, Юнчика Олександра Кузьмовича, Поліщука Миколу Степановича, Приліпка Юрія Васильовича, Євтушенка Павла Вікторовича. Всі учні, від першого по дев'ятий клас, пройнялися атмосферою святковості, захоплювалися мужністю і відвагою наших воїнів. На зустрічі витав дух патріотизму і гордості за Батьківщину |
Мета проведення: поглибити знання учнів про культурну спадщину України, а саме, про Шевченка як драматурга; формувати культуру взаємовідносин між людьми, повагу до традицій і звичаїв українського народу; виховувати почуття патріотизму, любові до України, чуйність, людяність, терпимість і небайдужість до долі Батьківщини.
І. Уривок із п"єси Т. Шевченка "Назар Стодоля" у виконанні учнів 8 та 9 класів.
ІІ. Виконання пісень про Україну учнями 5-9 класів.
ІІІ. Флешмоб під пісню "Перлина Україна" та виконання гімну України усіма учасниками дійства та глядачами.
Підготувала та провела: Соляник Галина Вікторівна - вчитель української мови та літератури.
Допомагала: Бойко Надія Вікторівна - вчитель трудового навчання
ВІДГУКИ про свято:
Решетнік Олена Олексіївна - вчитель української мови та зарубіжної літератури
Свято змістовне, цікаве, яскраве. Воно сприяло формуванню патріотичних почуттів школярів. Учні наблизились до українських народних традицій. Учасники свята одягнені в національний одяг. Хлопці - в шаровари і вишиті сорочки, дівчата - у вишиванках, віночках і стрічках на голові.
Розіграна сценка з п"єси "Назар Стодоля" Т. Шевченка познайомила глядачів з давнім обрядом сватання. Учні дуже гарно її розіграли, старались перевтілюватися у своїх героїв.
Пісні про Україну у виконанні учнів школи звучали урочисто, піднесено. І останнім, доречним і пафосним акордом у святі стало виконання гімну України і учасниками свята, і глядачами.
Бойко Надія Вікторівна - вчитель трудового навчання
Святом "З Україною в серці" я насолоджувалась. Діти нашої школи талановиті. Своєю грою у сценці, піснями про Україну учні показали, що у їх сердечках, живе Україна, її народ і любов до всього українського.